Блоґ УНІА: спільнота українських мусульман

Ісус, син Марії й марксиста

Сант’яго Робледо випромінює впевненість у собі. У нього міцне рукостискання й бездоганна англійська. Його одяг й поведінка типові для молодого латиноамериканця, що живе у Каліфорнії. Єдине, що робить його вигляд незвичайним - його борода. Вона не схожа ні на стильні еспаньйолки, якими місцеві чепуруни підсилюють свою невідпорність, ні на охайні окладисті бороди, які роблять вигляд чоловіка старше й солідніше. Нестрижена й клоччаста борода Робледо символізує його релігію.

Робледо - мусульманин. Він не вживає алкоголь і свинину, вивчає арабську і відвідує мечеть хоча б раз на тиждень.

- Я намагаюся молитися п’ять разів на день, хоча це й важко, - каже він. - Після намазу я умиротворений і спокійний.

Робледо 24 роки. Його батьки емігрували з Мексики й улаштувалися в каліфорнійському місті Сан-Хосе майже тридцять років тому. Батько Робледо був переконаним марксистом і з дитинства прищепив синові критичне відношення до змісту газет і політиці американського уряду.

Інтерес Робледо до Ісламу почався в шкільні роки, коли він взявся за вивчення причин американської військової експансії в Латинській Америці й на Близькому Сході. Через кілька років він купив англійський переклад Корану. З подивом він довідався, що мусульмани шанують Авраама, Мойсея й Ісуса як пророків і вважають Старий Завіт священною книгою. Згодом Робледо довелось побувати в мусульманському релігійному центрі.

- Я побачив як мусульмани - білі, чорні й азіати - спілкувалися вільно й із взаємоповагою, - каже він. - Це було так не схоже на християн в Америці, де мексиканці ходять у свою церкву, білі й чорні - у свою, і расові бар’єри як і раніше сильні. У товаристві цих людей я відчув, як у мені з’явилася й почала зростати якась внутрішня сила.

У мусульманському центрі Робледо запросили до столу, і він вирішив, що арабська кухня - давній предок кухні мексиканської.

- Потім до кімнати ввійшов літній чоловік з довгою білою бородою. Він був схожий на справжнього біблійного пророка. Коли він запитав, що привело мене сюди, я підхопився й сказав: «Я хочу стати мусульманином». Всі були ошелешені, і хтось сказав: «Нехай він спочатку закінчить їсти», на що білобородий відповів: «Аллаг може призвати його в будь-який момент. Нехай їжа почекає». І я подумав: «Так, це серйозні хлопці».

Проказавши шахаду, мусульманський символ віри («Немає Бога, крім Аллага, і Мухаммед - пророк його»), Робледо став мусульманином. Він вибрав собі нове ім’я - Іса ібн Мар’ям, що означає Ісус, син Марії.

Випадок з Робледо аж ніяк не єдиний. У цей час тисячі латиномусульман проживають у США.

Хіджаб та тортіл’ї

Офіційні дані про їхню кількість відсутні, оскільки Бюро по перепису населення не має права збирати інформацію про релігійні погляди.

В 2000 році журнал Christian Science Monitor оцінив кількість мусульман у США у два мільйони людей. «Рада мусульман Америки», громадська організація з Вашингтона, уважає, що в країні живе понад сім мільйонів мусульман, з них 25 тисяч - латиноамериканського походження.

- По моїх підрахунках, у США щонайменше 55 тисяч латиномусульман. З кожним днем нас стає все більше, - говорить Хадыджа Рів’єра, учасниця PIEDAD (Propagacion Islamica para la Educacion y Devocion de Ala’el Divino, Поширення Ісламу через освіту й відданість Божественному Аллагові), першої організації латиноамериканських мусульман, заснованої в 1987 у Майамі, штат Флоріда. Рів’єрі 53 роки, і вона стала мусульманкою в 1983 році.

Згідно даним «Вивчення американських мечетей» Хартфордского Інституту релігійних досліджень, в 2000 році латиноамериканці склали саму нечисленну етнічну групу серед мусульман США - близько 0.6% із двох мільйонів американців, що регулярно відвідують мечеті, у той час як самими великими групами були вихідці із Південної Азії (Індія й Пакистан), афроамериканцями й арабами (відповідно 33, 30 і 25%).

Самі великі латиномусульманські громади перебувають у Нью-Йорку, на півдні Каліфорнії (де живе близько 20% всіх мусульман США) і в Чикаго.

- Я добре знайома із громадами на Східному узбережжі, особливо в штатах Мериленд, Вірджинія й у Нью-Йорку, де нас безліч, - говорить Ніколь Болів’ян, кінорежисер і учасниця Асоціації латиноамериканських мусульман Лос-Анджелеса. - Потім я переїхала до Лос-Анджелесу і побачила, що й тут мечеті наповнені латиноамериканцями.

Фелісіта Рив’єра прийшла до Ісламу після багатьох років духовних пошуків - в 16 років вона готувалася до вступу в орден св. Франциска Ассизського, але розчарувалася в релігії, вивчала діалектичний матеріалізм і екзистенціалізм, брала участь у лівих політичних групах.

- Я не відчувала прямого зв’язку з Богом, - говорить Рив’єра. - Чому я не можу одержати прощення гріхів без допомоги священика? Чому я повинна молитися Діві Марії, щоб вона заступилася за мене перед Богом-Батьком через Ісуса? Навіщо дитині прощення, даруєме хрещенням? Відповіді священиків й ченців були ухильними й недоговореними.

Ставши мусульманкою, Рив’єра прийняла ім’я Хадіджа - так звали першу дружину пророка Мухаммеда.

Наіла Джуманах, що колись закінчила Єзуїтський університет міста Мерімаунт, Каліфорнія, зізнається, що в католицизмі вона ніяк не могла знайти пояснення концепції Святої Трійці, і тому перехід у мусульманство з його послідовним єдинобожжям став для неї продуманим і раціональним рішенням.

Рафаель Нарбаез був проповідником з «Свідків Ієгови». Він почав читання Корана в пошуках аргументів на користь християнства, але в результаті зневірився в божественність Христа й прийняв мусульманство. Він дотепер проповідує, багато подорожує й щасливо одружений на дівчині з Узбекистану.

- Звернення було й буде вибором особистим, - важає Хуан Гальван, віце-президент Латиноамериканської організації мусульманської освіти (LADO). - Більша частина навернених були католиками й зазнавали труднощів у розумінні церковної ієрархії, віри в первородний гріх і Святу Трійцю. Іслам розв’язує багато проблем, з якими латиноамериканці зіштовхуються в католицизмі.

Одна з головних проблем новонавернених мусульман - реакція сім’ї й друзів.

- Я виросла в дуже релігійній і консервативній родині, - говорить Кеті Еспіноза, що прийняла Іслам два роки тому. - Моя мама - дуже віруюча людина, сестра викладає катехізис, а брат одного часу збирався стати священиком. Вони знали, що я вивчаю Іслам, і тому моє навернення було для них не шоком, а великим розчаруванням. Їхні уяви про Іслам сформовані телебаченням, що створює не найкращий образ.

- Мої батьки розлютилися, - говорить Балів’ян. - Але це було десять років тому, і моя мама вже п’ять років як мусульманка.

- Часто я відчуваю відчуження з боку інших латиноамериканців, - говорить Наіла Джуманах. - Мій брат важає мене терористкою й зрадницею.

- Коли я сказав батькові про своє рішення, він розсміявся, - згадує Робледо. - Але через рік він переконався, що я не передумав, і привітав мене зі зміною в моєму житті. І тільки нещодавно я довідався, що сотні років тому наша родина була виселена з Іспанії по якихось релігійних причинах. Може, мої предки були таємними мусульманами?

Іслам у країні вандалів

Веб-Сайт Hispanicmuslims.com зустрічає відвідувачів заголовком «Латиноамериканці вертаються до Ісламу: старе стає новим». Латиноамериканські мусульмани багато говорять і пишуть про мусульманське панування на Піренейському півострові в VIII - XV століттях і важають звертання латиноамериканців як повернення до їх давніх, але забутим історичним корінням.

- Іслам аж ніяк не далекий латиноамериканській культурі, - говорить Рив’єра. - Наприклад, близько 6000 слів в іспанській мові мають арабське походження.

В 711 році невелика розвідувальна місія арабів висадилася на півдні Іспанії, що у той час перебувала під владою вестготів і була населена готами, вандалами, романізованими кельтами, іберами і євреями. Вторгнення інших германських племен і невдала внутрішня політика вестготських королів послабили країну, і арабська розвідка боєм зненацька перетворилася у велике завоювання. Король Родерік був вигнан, і протягом трьох років більша частина Аль-Андалус («Країна вандалів» по-арабски) стала новою провінцією Омейядського халіфату.

До середини VIII століття Омейядські халіфи підкорили землі від Атлантичного узбережжя й Сахари до Середньої Азії й границь Індії. Населення халіфату становило 70 - 80 мільйонів чоловік. Здавалося, що зелений прапор Ісламу незабаром буде майорити над всією Європою.

Але християни запекло пручалися. В 718 році візантійці відбили облогу Константинополя, а в 732 році битва під Пуат’є поклала кінець арабському просуванню в Західну Європу. Крихітне королівство Астурія залишилося єдиною християнською державою до півдня від Піренеїв і стало колискою Реконкісти, або «відвоювання» християнами земель, що колись їм належали.

В 750 році останній омейядський халіф був вбитий і влада перейшла до династії Аббасидів. Юний омейядський принц Абдурахман втік в Андалусію, захопив Кордову й поступово підкорив собі всю країну, номінально залишившись васалом Аббасидів. В 929 році його рудоволосий і блакитноокий нащадок Абдурахман III офіційно проголосив свою незалежність від Багдаду й прийняв титул халіфа.

Між IX і XII сторіччями в Андалусії розвилася унікальна мусульманська культура, що дала світові численні літературні, філософські й богословські добутки, праці по математиці, астрономії й медицині, пам’ятники архітектури. Багато євреїв і християн ісламської Іспанії залучилися до арабської мови й мусульманської культури й, у свою чергу, внесли свій внесок у цю культуру. Її вплив поширився й на християнську Європу - саме з арабського минулого зроблені переклади, що познайомили західних європейців з античною філософією, а лірика суфійских містиків надихала перших трубадурів.

В X столітті населення Кордови становило півмільйона людин, у той час як у Парижі проживало 38 тисяч жителів. У місті було 700 мечетей, 70 бібліотек (причому бібліотека халіфа нараховувало 400 000 томів), 900 громадських лазень і перша система вуличного висвітлення в Європі.

Після падіння Омейядської династії в 1031 році Андалусія розпалася на безліч невеликих держав і двічі піддавалася вторгненню африканських кочівників, які дотримувалися вкрай фанатичного різновиду Ісламу. Тим часом християни на півночі перейшли в наступ, і в 1236 році Кордова була взята військами короля Кастилії Фернандо III.

До кінця тринадцятого століття мусульманські володіння скоротилися до декількох королівств у горах на півдні півострова, і на початку 1492 року Гранада, остання опора мусульман, впала під натиском військ Ізабелли й Фердінанда, перших правителів об’єднаної католицької Іспанії.

У тому ж році Христофор Колумб відкрив Америку. Вирішальна роль іспанців і португальців в епосі Великих географічних відкриттів не випадкова - на думку історика Арнольда Тойнбі, «португальські й кастильські мореплавці, поширившись в XV-XVI ст. по усьому світові, були спадкоємцями народу, дух якого загартувався тридцятьома поколіннями завзятої прикордонної війни проти маврів на іберійському форпості».

У Новому Світлі солдати Реконкісти перетворилися в конкістадорів і колонізували Америку, вогнем і мечем прилучивши її до християнства.

В Іспанії й Португалії залишилися сотні тисяч мусульман, або «маврів». Католицька інквізиція була затверджена для пошуку єретиків і мусульман, їхнього насильницького навернення або знищення. Багато мусульман покинули країну.

- Під час іспанського завоювання Мексики численне мусульманське населення Іспанії піддавалося переслідуванням, - говорить Рив’єра. - Мусульмани нарівні з ацтеками, майя, інками й іншими корінними американцями стали жертвою «хрестоносного» умонастрою католицької церкви й жорстоких військ іспанської корони.

Джейн Л. Сміт у книзі «Іслам в Америці» пише, що невелика кількість іспанських маврів добралася до Карибських островів і навіть материкової Америки, що дає американським мусульманам привід стверджувати, що Іслам зіграв певну роль у ранній історії Латинської Америки й США.

Деякі латиномусульмане впевнені також, що араби з’явилися на Американському континенті раніше європейців: цій темі присвячені стаття й добірка історичних текстів (зокрема, посилання на працю історика Аль-Масуді) доктори Юсефа Мроеха (Youssef Mroueh) на http://www.cyberistan.org/islamic/mamerica.html і книга Айвана Сертіми (Ivan Sertima) «Вони з’явилися до Колумба».

Пошуки історичних корінь ведуть латиномусульман у минуле їхніх індіанських предків. Молодий дослідник Деніел Дентон Іслам гадає, що в календарі ацтеків закладена ідея монотеїзму, а на ацтекських статуях, що зображують уклінних людей, іспанці спеціально відпилювали праву руку, тому що вказівний палець правої руки був піднятий - саме це роблять мусульмани під час намазу, вказуючи на існування Єдиного Бога.

Старе стає новим

У квітні 2003 року перший всесвітній конгрес іспаномовних мусульман відбувся у Севіл’ї, Іспанія.

- Там було близько 400 учасників, - говорить Балів’ян. - Багато преси. Представники мусульманських громад Латинської Америки, США й Іспанії говорили про такі речі, як роль жінок в Ісламі, 11 вересня й історія Ісламу в Іспанії. Президент нашої Асоціації Марта Галедарі виступила з доповіддю про латиноамериканських мусульман у США.

Асоціація латиноамериканських мусульман Лос-Анджелеса (LALMA) була заснована п’ятьома учасниками в 1999 як навчальна група. Тепер LALMA планує заснувати видавництво Luz del Islam («Світло Ісламу») для випуску недорогих і якісних книг, першою з яких буде іспанський переклад Корану.

Латиноамериканська організація мусульманської освіти (LADO) була створена в Нью-Йорку декількома новонаверненими в 1997 році, а тепер вона нараховує тисячі членів у десяти штатах. Зі сторінок вже згаданого веб-сайту www.hispanicmuslims.com LADO виступає за розширення діалогу між мусульманами й представниками інших релігій та за «поширення краси Ісламу серед латиноамериканців».

Деякі латиноамериканські мусульманські організації не настільки миролюбні й висувають набагато більш агресивні плани. Об’єднання латиноамериканських мусульман (LAMU, www.latinmuslim.com) викладає цілий ідеологічний план дій. Крім агітації й доброчинної діяльності LAMU має намір «взяти участь у зміні курсу розвитку Латинської Америки через її ісламізацію, що стане єдиним розв’язанням розбіжностей, ненависті й несправедливості, які характеризують історію Латинської Америки при християнстві, колоніалізмі, комунізмі, фашизмі й капіталізмі», так що «майбутнє Латинської Америки повинне бути мусульманським».

Робледо згодний із цією думкою:

- Я вважаю, що в нинішньому своєму вигляді Сполучені Штати довго не протягнуть. Я впевнений, що Іслам допоможе позбутися від проблем і хвороб нашого суспільства, будь те наркотики, злочинність або високий відсоток розлучень. Пророк Мухаммед, хай буде він у мирі, зробив те ж саме з арабами. Вони були дикунами, багато пили, убивали небажаних дітей, поклонялися каменям і зіркам. Сучасні американці не набагато кращі.

Нарбаез важає, що заскнілий і невільний арабський світ має потребу у великому очищенні, і Америка може стати тим самим архіворогом, що це чищення здійснить. Він також думає, що майбутнє Ісламу пов’язане з Америкою:

- У найближчі 50 років Іслам в Америці повернеться до чистоти вчення перших мусульман і стане головною силою в суспільстві. Англомовні проповідники повинні будуть поступитися першістю переважаючим їх латиноамериканським вчителям Ісламу. Протягом 75 років Іслам буде об’єднаний у центральну організацію, і різниця між шиїтами та суннітами зникне.

Кеті Еспіноза налаштована більш миролюбно й менш утопічно:

- Поки в латиномериканскої громади немає такого лідера, яким був Малькольм Ікс для афроамериканских мусульман, але це справа майбутнього. У будь-якому разі, в Ісламі немає місця місіонерству. Ти виконуєш свій релігійний борг, робиш все, що у твоїх силах, і захоплюєш людей своїм прикладом, і їхні серця спрямовуються до Ісламу.

- Я впевнена, що для Ісламу в Америці велике майбутнє, - підбиває підсумок Рив’єра. - Він принесе користь як суспільству, так економіці й політиці. Іншалла!

Про автора: Мансур Мировалев - експерт ІА “Фергана.Ру”, етнограф, історик й журналіст. Проходить навчання в Державному Університеті Сан-Хосе, Каліфорнія.

04.02.2004

Мансур Мировалев

Джерело - ІА “Фергана.Ру

Переклав: Алі ‘аль-Україні