Европейская исламофобия
Червень 15th, 2008 by 
Алі аль-Україні
Автор: Роман ЩУКА (Восточный Берлин)
Либо нас перережут цветные.
Либо мы их сошлем в иные
миры. Вернемся в свои пивные.
Но то и другое — не христианство.
Православные! Это не дело!
Что вы смотрите обалдело?!
Мы бы предали Божье Тело,
расчищая себе пространство.
Иосиф Бродский,
«Речь о пролитом молоке», 1967 г.
Европа относится к мигрантам-южанам и их детям не всегда разумно и не всегда справедливо — об этом было написано в одной из статей. И тут же посыпались критические отзывы, в том смысле, что мигранты сами относятся к своей новой родине не всегда адекватно. Для прояснения мысли и написана эта статья. Причём, подчёркиваю, сложно настаивать на непреложности высказанных тезисов, поскольку использованы не столько официальные данные и социологические исследования, сколько собственные наблюдения и раздумья.
В каком-то смысле исламофобия распространена в Западной и Центральной Европе больше, чем в Восточной, несмотря на то, что общий уровень шовинизма в бывшем СССР по понятным причинам выше. Украинцы, русские за пятьсот лет совместного проживания привыкли к различным мусульманам (особенно к татарам). К слову, и в Германии прослеживается чёткая тенденция — наибольшие опасения и отторжение адепты ислама вызывают у тех людей, которые мало сталкиваются с мусульманами в быту. Наоборот, в смешанных турецко-немецких районах картина у одних соседей о других вполне дифференцированная. Это не значит, что проблем не возникает. О них и пойдёт речь. Read the rest of this entry »
Posted in Іслам в Европі, Іслам | 
No Comments »
У першому номері “Крізіса” була опублікована стаття «Націонал-соціалізм в арабському світі». У даному ж матеріалі буде запропонована почасти подібна, але в цілому трохи інша модель розвитку правої ідеї тепер вже на Заході. Цього разу увага буде звернено на еволюцію поглядів тих європейських правих, якы в підсумку прийшли до прийняття ісламу, залишаючись при цьому вірними колишнім політичним ідеалам. “Вірність ідеалам” - відмітна риса прихильника правих поглядів, чи не видадково один з девізів SS звучав: “Наша честь – вірність”. Тому у випадку щирого прийняття ісламу правими не можна казати про якесь “відступництві”, принаймні, з погляду політики, а “весь Іслам, - як говорив Хомейні – це політика”, причому спрямована проти норм сучасного світового порядку, що не може не ріднити її із правою ідеологією. 
Над Стокгольмом, Хельсінкі і Копенгагеном розносяться протяжні заклики муедзинів, суди північноєвропейських міст, що осяяли зеленими прапорами, ведуть справи по законах шаріату, а школярки йдуть на уроки з обличчями, закутаними чадрою. Такий сценарій, яким лякають обивателів скандінавські націоналісти, вже нестримно збувається. У Фінляндії почався збір підписів за реєстрацію Ісламської партії, яка вже на наступних виборах розраховує отримати місця в законодавчих зборах декількох крупних міст, у тому числі Хельсінкі, Турку і Тампере. Голова партії Абдулла Таммі - колишній профспілковий ватажок, «гарячий фінський парубок» Рісто Таммі, що перейшов в іслам. 
У сьогоднішніх умовах звернення в Іслам - зовсім не легкий вибір. Він може стати серйозним випробуванням як для самих новонавернених, так і для їхніх сімей. Так чому ж 14 тисяч жителів Великобританії вже зробили цей вибір, і багато інших продовжують звертатися до Ісламу? Режисер Раджі Омар намагається знайти відповідь на це питання в своєму фільмі «Мусульманин в родині». 
В інтернеті, і не лише, ходили чутки, що ви більше не є муслімом. Це правда?
Іслам переможно крокує по європейській території, крок за кроком відвойовуючи просторові, релігійно-правові й духовно-людські позиції у мирно дрімаючого християнства. Цим літом по Європі прокотилася хвиля протестів, пов’язаних з масовим будівництвом у найбільших містах Старого Світу мечетей, які ростуть тут як гриби після дощу. Католицькі священики висловлюють стурбованість перспективою ісламізації Європи й закликають християнські конфесії перебороти розбіжності й об’єднатися, щоб протистояти експансії ісламу.